Счастье и радость - это путь

 

А что же такое счастье? 
Счастье - это процес. Это не конечная остановка или цель, а путь. Когда человек говорит: "Я буду счастлив, если..", он, по сути, откладывает свое счастье на потом.
Быть счастливыми могут не все. 
Стабильно счастливыми, то есть спокойными, уравновешенными, благостными, если хотите, могут быть только те, кому доступна дисциплина ума. Чей ум натренирован не дергаться по всем многочисленным поводам, которые его окружают. 
Для счастья другой не нужен. Для счастья достаточно тебя одного. Другой нужен, чтобы разделить с тобой твое счастье.
Когда вы по настоящему счастливы, вам ничего не нужно. Даже жизнь. Когда вы по настоящему счастливы, вы готовы умереть. Жизнь познает только тот, кто готов умереть в каждый момент своей жизни. Жизнь и смерть находятся внутри друг друга.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Про депресію

Зображення
 В теории Юнга экстраверсия представляет собой направленность личности, ориентированной на внешний мир. Экстраверты склонны к экстернализации своих мыслей и чувств, к поиску новых контактов и впечатлений. Однако экстраверсия не всегда является позитивным свойством личности. Экстравертированные личности могут сталкиваться с риском "перегрузки" информацией из внешнего мира, что провоцирует психическое истощение и депрессию. Под маской экстраверсии могут скрываться трудности, связанные с тем, что человек ориентирован к внешнему миру в ущерб внутренним потребностям души. Депрессия, согласно Юнгу, может возникать как результат непродуктивного использования экстравертированных качеств.  Экстраверты могут испытывать депрессию, когда они чувствуют себя изолированными или неспособными к внешнему взаимодействию, из-за недостатка поддержки или недостаточности внешних стимулов.  Депрессия может быть попыткой поиска баланса между внутренними и внешними аспектами личности, когда внутре...
Докладніше

Про цікавість

Зображення
 – Про Цікавість і як вона працює в тілі – Цікавість – це цікавий феномен, і він зароджується у дитини десь, умовно, біля 8 місяців. Якщо слухати нейробіологів, котрі займаються розвитком дитини, то в цей період дитина вже може робити достатньо одну важливу дію для того, щоб йти далі по своєму шляху життя – це фокусуватися. Тобто фокусувати енергію на якомусь об'єкті, котрий потрапляє в поле уваги, і залишатися з цим об'єктом декілька секунд. Природа так організувала, що щось в цей період починає спонукати дитину вивчати або пізнавати світ речей. Як мені здається, для достатньо простої мети, щоб дізнаватися якомога більше того, що означає «а якщо… - то…» . Тобто, якщо я візьму оце, то буде оце. Тобто, передбачати. Перебачати, прогнозувати, як поводиться світ і як я в ньому можу жити і виживати. А якщо я буду знати достатньо багато оцих відповідей, «а якщо… - то…», то, в принципі, можна навіть енергію економити в достатньо великій кількості епізодів життя. І оце накопичення, «а ...
Докладніше

Тривога та радість

 На шляху до того, що наприкінці мені дасть приємний результат, може з’явитись бажання проконтролювати це. Але реальність неможливо проконтролювати – вона починає вириватись. І коли вона починає вириватись, в нас з’являється напруга, напруга в контакті, і це напруження все більше активує тривогу. При спробі контролювати майбутнє, утримання “коридорчика” - щоб нічого не сталось, тривога починає підніматись і займати багато простору. І це схоже на опис радості в західній (американській) культурі в тому розумінні, як вона живе в нашому тілі й підсвідомості, на прикладі мультфільму та книжки “Думками навиворіт”. Так от у там у радості було 3 функції: 1. Утримувати дівчинку завжди радісною. Тобто “тримати” радість 2. Радість вважає себе найголовнішою емоцією. І вона може керувати іншими емоціями. Тобто такий контролер всіх інших емоцій. 3. В неї на все завжди є “План Б”. Якщо щось станеться, вона повинна мати змогу зробити дівчинку назад радісною. Отже, на все завжди є “План Б”. Це опис...
Докладніше