Сенс життя

 Цей світ створений іншим і нам не дано зрозуміти: чому він є, для чого він існує і чому він так існує, а не інакше. 

Онтологічний сенс нашого існування нам осягнути не дано. 

Сенс - це пропонований самим життям відповідь на питання: навіщо жити? 

Сенс - це завжди певна можливість, яка має цінність, значення для нашого життя, і яка має бути нами реалізована. 


🌿 Альфрид Лэнгле










 Этот мир создан другим и нам не дано понять: почему он есть, для чего он существует и почему он так существует, а не иначе. 

Онтологический смысл нашего существования нам постичь не дано. 

Смысл - это предлагаемый самой жизнью ответ на вопрос: зачем жить? 

Смысл - это всегда определенная возможность, которая имеет ценность, значение для нашей жизни, и которая должна быть нами реализована. 

🌿 Альфрид Лэнгле

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Про депресію

Зображення
 В теории Юнга экстраверсия представляет собой направленность личности, ориентированной на внешний мир. Экстраверты склонны к экстернализации своих мыслей и чувств, к поиску новых контактов и впечатлений. Однако экстраверсия не всегда является позитивным свойством личности. Экстравертированные личности могут сталкиваться с риском "перегрузки" информацией из внешнего мира, что провоцирует психическое истощение и депрессию. Под маской экстраверсии могут скрываться трудности, связанные с тем, что человек ориентирован к внешнему миру в ущерб внутренним потребностям души. Депрессия, согласно Юнгу, может возникать как результат непродуктивного использования экстравертированных качеств.  Экстраверты могут испытывать депрессию, когда они чувствуют себя изолированными или неспособными к внешнему взаимодействию, из-за недостатка поддержки или недостаточности внешних стимулов.  Депрессия может быть попыткой поиска баланса между внутренними и внешними аспектами личности, когда внутре...
Докладніше

Про цікавість

Зображення
 – Про Цікавість і як вона працює в тілі – Цікавість – це цікавий феномен, і він зароджується у дитини десь, умовно, біля 8 місяців. Якщо слухати нейробіологів, котрі займаються розвитком дитини, то в цей період дитина вже може робити достатньо одну важливу дію для того, щоб йти далі по своєму шляху життя – це фокусуватися. Тобто фокусувати енергію на якомусь об'єкті, котрий потрапляє в поле уваги, і залишатися з цим об'єктом декілька секунд. Природа так організувала, що щось в цей період починає спонукати дитину вивчати або пізнавати світ речей. Як мені здається, для достатньо простої мети, щоб дізнаватися якомога більше того, що означає «а якщо… - то…» . Тобто, якщо я візьму оце, то буде оце. Тобто, передбачати. Перебачати, прогнозувати, як поводиться світ і як я в ньому можу жити і виживати. А якщо я буду знати достатньо багато оцих відповідей, «а якщо… - то…», то, в принципі, можна навіть енергію економити в достатньо великій кількості епізодів життя. І оце накопичення, «а ...
Докладніше

Тривога та радість

 На шляху до того, що наприкінці мені дасть приємний результат, може з’явитись бажання проконтролювати це. Але реальність неможливо проконтролювати – вона починає вириватись. І коли вона починає вириватись, в нас з’являється напруга, напруга в контакті, і це напруження все більше активує тривогу. При спробі контролювати майбутнє, утримання “коридорчика” - щоб нічого не сталось, тривога починає підніматись і займати багато простору. І це схоже на опис радості в західній (американській) культурі в тому розумінні, як вона живе в нашому тілі й підсвідомості, на прикладі мультфільму та книжки “Думками навиворіт”. Так от у там у радості було 3 функції: 1. Утримувати дівчинку завжди радісною. Тобто “тримати” радість 2. Радість вважає себе найголовнішою емоцією. І вона може керувати іншими емоціями. Тобто такий контролер всіх інших емоцій. 3. В неї на все завжди є “План Б”. Якщо щось станеться, вона повинна мати змогу зробити дівчинку назад радісною. Отже, на все завжди є “План Б”. Це опис...
Докладніше