Про страх

 Говорячи про емоції, я кажу про всі адаптивні реакції. І розглядання емоцій для мене - це вивчення того, як вона приходить, як вона розгортається, як хвиля, в нашій системі і як спадає, відступає.

Складність з’являється тоді, коли ми не даємо цій хвилі піднятися і пройти скрізь нас.

Іноді це неможливо, тому що обставини не дуже зручні для того, щоб ми могли пропускати процеси. А іноді - це тільки робота нашої психіки, яка, в принципі, зупиняє емоційні процеси. І моє завдання  – спробувати відшукувати такі лайфхаки, щоб спостерігати, де починається мій супротив, і знати, як зменшити цей спротив своєї психіки і організменної системи, щоб з самим собою не боротися.

Отже, про страх. Страх, як для мене, найпервинніший інструмент стабілізації. Базовий, дуже архаїчний і, я думаю, найважливіший інструмент стабілізації системи.  Якщо не занурюватися глибоко, то для мене це те, що я би назвав інструментом “тікати”.

Я думаю, ви вже всі чули про якісь базові реакції автономної нервової системи. І перші, котрі згадуються зазвичай “бий” чи “біжи”. І з того ще рептильного нашого стану і того, як він розгортається вверх до можливості “запобігати”, “збігати”, “ховатися”, все це відноситься до страху і до того, як ми можемо врятувати себе в ситуації, де перед нами або всередині нас з'являється щось небезпечне.
Щось, що лякає і щось, що може нанести нам якусь шкоду.

І тому, якщо ми кажемо про зустріч із реальністю  зі шкідливими речами, перше, що важливо для нашої свідомості, це роздивитись шкідливість. Тобто це те, що, я думаю, ви всі схоплюєте і відчуваєте, коли тривога піднімається до того, як ще з'явилася будь-яка емоція і вже виникає якесь збудження, що щось іде не так. І потрібно щось робити. Це і є тривожний процес.
І оце такий орієнтовний процес, його дуже легко можна побачити у тварин, котрі невпинно весь час розглядають реальність, особливо птахи, котрі орієнтуються весь час чи не підійде, чи не підлетить хтось до них, хто може іх з'їсти.

І цей орієнтовний процес, котрий вже втілює наша система, котра весь час рухає нашу шию і наш хребет, це перший орієнтовний ступень до того, щоб відчути, що щось відбувається не так, і змогти керувати цим.

Чим більше шия буде вільною і вільною свідомо для вас - тим більше ви зможете регулювати свою енергію. Цей принцип достатньо простий в будь-яких умовах. Тому що із підвищенням рівня енергії, з підвищенням рівня небезпеки - шия стає все більше стабілізованою. І тоді наступний регуляторний крок в цих обставинах – це не втрачати рухливість шиї, і я би сказав, ще й хребта.

Тому для мене перший етап втілення безпеки, що і є втілення страху в якомусь сенсі -  це яким чином я можу керувати своїм безпековим станом для того, щоб керувати страхом.
І це в першу чергу можливість рухатися і змінювати позиції.

І це такий загальний орієнтир. Перше, що можливо зробити, це відчути, що моє тіло і мій хребет рухаються.

Другий момент, котрий теж важливий: як можна керувати цим станом за допомогою нашої бодинаміки? Отже, питання в тому, на що ми звертаємо увагу, коли починаємо боятися, коли починаємо лякатися чогось біля себе.

Я думаю, відповідь достатньо банальна: ми шукаємо небезпеку. І це автоматичний, біологічний, стабілізуючий механізм. Якщо ми розслаблені, лежимо собі, як якась рептилія на сонечку, відучуваємо гормональну насолоду і щось відбувається поряд, якийсь там хлопок чи якийсь звук чи зламалася десь гілочка - наша система вже активувалася. І ми почали шукати. Добре, якщо це пройшло швидко, ми перевірили і воно уляглося. Але іноді не відомо, що відбувається. Ми всі зараз трішечки живемо в такій ситуації, де рівень інформації знижений, і тому рівень тривожності і рівень орієнтації тривожним способом весь час тримається.

І для мене тут найважливіше завдання когнітивно, тобто на рівні свого розуму, усвідомлювати, що на речі, які нас лякають, ми і так автоматично звернемо увагу.
А от на речі, котрі дають нам відчуття безпеки, нам потрібно вчитися звертати увагу.

Ще про втілення безпеки буде вправа завтра.
Питання та відгуки ви можете писати в чат:
https://t.me/+8Wub6b7Qhu9hODZi