Простір сенсів

 На шляху до того, що наприкінці мені дасть приємний результат, може з’явитись бажання проконтролювати це. Але реальність неможливо проконтролювати – вона починає вириватись. І коли вона починає вириватись, в нас з’являється напруга, напруга в контакті, і це напруження все більше активує тривогу. При спробі контролювати майбутнє, утримання “коридорчика” - щоб нічого не сталось, тривога починає підніматись і займати багато простору. І це схоже на опис радості в західній (американській) культурі в тому розумінні, як вона живе в нашому тілі й підсвідомості, на прикладі мультфільму та книжки “Думками навиворіт”. Так от у там у радості було 3 функції: 1. Утримувати дівчинку завжди радісною. Тобто “тримати” радість 2. Радість вважає себе найголовнішою емоцією. І вона може керувати іншими емоціями. Тобто такий контролер всіх інших емоцій. 3. В неї на все завжди є “План Б”. Якщо щось станеться, вона повинна мати змогу зробити дівчинку назад радісною. Отже, на все завжди є “План Б”. Це опис...

 В теории Юнга экстраверсия представляет собой направленность личности, ориентированной на внешний мир. Экстраверты склонны к экстернализации своих мыслей и чувств, к поиску новых контактов и впечатлений. Однако экстраверсия не всегда является позитивным свойством личности. Экстравертированные личности могут сталкиваться с риском "перегрузки" информацией из внешнего мира, что провоцирует психическое истощение и депрессию. Под маской экстраверсии могут скрываться трудности, связанные с тем, что человек ориентирован к внешнему миру в ущерб внутренним потребностям души. Депрессия, согласно Юнгу, может возникать как результат непродуктивного использования экстравертированных качеств.  Экстраверты могут испытывать депрессию, когда они чувствуют себя изолированными или неспособными к внешнему взаимодействию, из-за недостатка поддержки или недостаточности внешних стимулов.  Депрессия может быть попыткой поиска баланса между внутренними и внешними аспектами личности, когда внутре...

  Відмінності злості від агресії (з тренінгу "Злість та управління бажаннями") Злість це достатньо пасивний, з точки зору нападу, процес. І є не активним, а демонструючим. Коли ми відчуваємо злість, ми займаємо простір. Агресія це наступний етап злості, коли ми показуємо, що у нас є сила. Якщо уявити ситуацію, що вам наступили на ногу, то більшість людей як кінечну реакцію на таке порушення кордонів назве якусь активну дію (відштовхну, нападу, підвищу голос). Але якщо ми відкрутимо до найпершої фізичної реакції та розглянемо її в уповільненому режимі, то перша хвиля злості, яку ми можемо відчути - це затримка дихання і активація вдиху. Вдих активує симпатичну нервову систему, очі розширюються, клітини насичуються киснем, і ми робимось "великими". І цю частину нашої реакції дуже легко проскочити: ми не відслідковуємо цей етап "займання простору", а звужуємо її до рівня агресії. В залежності від того, як я вмію свою агресію використовувати, я можу її подавит...

 Говорячи про емоції, я кажу про всі адаптивні реакції. І розглядання емоцій для мене - це вивчення того, як вона приходить, як вона розгортається, як хвиля, в нашій системі і як спадає, відступає. Складність з’являється тоді, коли ми не даємо цій хвилі піднятися і пройти скрізь нас. Іноді це неможливо, тому що обставини не дуже зручні для того, щоб ми могли пропускати процеси. А іноді - це тільки робота нашої психіки, яка, в принципі, зупиняє емоційні процеси. І моє завдання  – спробувати відшукувати такі лайфхаки, щоб спостерігати, де починається мій супротив, і знати, як зменшити цей спротив своєї психіки і організменної системи, щоб з самим собою не боротися. Отже, про страх. Страх, як для мене, найпервинніший інструмент стабілізації . Базовий, дуже архаїчний і, я думаю, найважливіший інструмент стабілізації системи.  Якщо не занурюватися глибоко, то для мене це те, що я би назвав інструментом “тікати”. Я думаю, ви вже всі чули про якісь базові реакції автономної нер...

 – Про Цікавість і як вона працює в тілі – Цікавість – це цікавий феномен, і він зароджується у дитини десь, умовно, біля 8 місяців. Якщо слухати нейробіологів, котрі займаються розвитком дитини, то в цей період дитина вже може робити достатньо одну важливу дію для того, щоб йти далі по своєму шляху життя – це фокусуватися. Тобто фокусувати енергію на якомусь об'єкті, котрий потрапляє в поле уваги, і залишатися з цим об'єктом декілька секунд. Природа так організувала, що щось в цей період починає спонукати дитину вивчати або пізнавати світ речей. Як мені здається, для достатньо простої мети, щоб дізнаватися якомога більше того, що означає «а якщо… - то…» . Тобто, якщо я візьму оце, то буде оце. Тобто, передбачати. Перебачати, прогнозувати, як поводиться світ і як я в ньому можу жити і виживати. А якщо я буду знати достатньо багато оцих відповідей, «а якщо… - то…», то, в принципі, можна навіть енергію економити в достатньо великій кількості епізодів життя. І оце накопичення, «а ...

  "Я продовжую підкреслювати різницю між душею і духом, ще однією древньою ідеєю, яку я найясніше засвоїв у Джеймса Хиллмана".  Дух направляє вашу увагу на космос і планету, на грандіозні ідеї і численні пригоди, на молитву і медитацію і інші духовні практики, на світогляд і філософію життя.  Дух розширює ваше серце і розум, дає вам бачення і мужність, і зрештою залишає вас із стійким почуттям сенсу і мети. Душа сокровенніша, глибша і визначеніша.  Ви піклуєтеся про свою душу, зберігаючи свій дім, навчаючись готувати, займаючись спортом або іграми, знаходячись поряд з дітьми, дізнаючись і люблячи місцевість, де ви живете.  Душа дозволяє прив'язатися до світу, який є видом любові.  Коли душа пробуджується, ви відчуваєте і любов, і гнів, у вас є сильні бажання і навіть страхи.  Ви живете повним життям, замість того, щоб обходити її інтелектуалізмом або надмірними моральними турботами. Дух надихає, тоді як душа поглиблюється в складності питання.  Ду...